Previous Entry Share Next Entry
автор геній канєшно
бабараком
xyu
Микита дістає з шухляди важку чавунну м’ясорубку і робить спробу прикрутити її до стола з клейонкою.

Миша:
- Папа, скільки можна, ми вже подуріли од того м’яса.
Гриша (із снобістськими інтонаціями в голосі):
- А я вопщє хочу овощі!
Микита (повчально):
- Якщо батько людожер – то і діти тоже мають бути людожери. Тоді з вас будуть люди. Настоящі мущіни. Бо бачите, шо кругом робиться? Кругом одні стілісти, парікмахєри, кріейтори – підари разні.
Патрікєевна (жеманно):
- Красота спасьот мір.
Микита:
- Но спочатку я їх всіх іззім.
Петро:
- Ха-ха-ха – как прікольно!
Миша:
- Папа, а можна бути підарасом і одноврємєнно людожером?
Микита:
- Іс-клю-че-но!
Петро (жеманно):
- Ой. Как інтєрєсно. Можна, я попробую?

З цими словами Петро спочатку висовує з мішка мізінчик з довгим пофарбованим нігтем, який негайно хтиво пхає собі в рота, а згодом вистромлює елегантну волохату ніжку.

Патрікєевна:
- О, закрой своі блєдниє ногі!
Микита (до Миші):
- А ти чтого, пацан, інтєрєсуєшся? Дивись у мєня!
Миша:
- Так. Інтєрєсно, папа.
Микита:
- Кушать хочеш?
Миша:
- Нєа. Так, чіста по приколу.

?

Log in

No account? Create an account