Previous Entry Share Next Entry
(no subject)
xyu
ЗУСТРІЧ. Фігура посилається на той щасливий час,
що надходить безпосередньо за першим захоплен-
ням, коли ще у любовних стосунках не з’являються
перші труднощі.

1. Хоча любовний дискурс – усього лиш пил фігур, що
мерехтить, як літаюча кімнатою муха, у непередбачу-
ваному порядку, – я можу приписати любові, хоча б
заднім числом, в уяві, певне впорядковане станов-
лення; цим історичним фантазмом я инколи пере-
творюю її на пригоду.

При цьому, очевидно, розви-
ток любови проходить через три етапи (або три
акти): спершу це миттєвий полон (я за-хоплений
чиїмось образом); згодом – низка зустрічей (поба-
чення, телефонні дзвінки, листи, прогулянки), під
час яких я п’янливо «освоюю» досконалість кохано-
го створіння, инакше кажучи, несподівану адекват-
ність певного об’єкту моєму бажанню: це розкіш
початку, характерна пора ідилії. Цей щасливий час
З У С Т Р І Ч


RONSARD


RONSARD (РОНСАР): «Солодким початком огорнутий,
Солодким я солодом солодко...»
(«Солодкою була стріла»)Page 7

&&
набуває власної самототожности (свою замкну-
тість), протиставляючись (хоча б у пам’яті) якомусь
«згодом»: «згодом» – це довга смуга страждань, ран,
тривог, негараздів, образ, відчаїв, сум’ять і пасток;
я живу під їхньою владою, під постійною загрозою,
що все впаде і похоронить одночасно і Иншого,
і мене самого, і чарівливу зустріч, що колись відкри-
ла нас одне одному.
2. Є закохані, що не чинять самогубства: з цього «туне-
лю», що починається за любовною зустріччю, я можу
і вибратися, знову побачити білий світ – або я зумію
знайти діалектичний вихід з нещасливого кохання
(зберігши любов, але позбувшись її гіпнозу), або
відмовившись від цього конкретного кохання,
я попрямую далі, намагаючись повторити з иншими
зустріч, якою я і далі засліплений: бо ж вона належить
до тих «первинних радостей» і я не заспокоюсь,
допоки вона не повернеться; я підтверджую тверд-
ження, починаю заново, не повторюючись.
(Зустріч простягається на всі боки; згодом, у спога-
дах суб’єкта три етапи любовного шляху зіллються
в одну мить; він буде говорити про «сліпучий тунель
кохання».)
3. У зустрічі мене подивовує, що знайшовся хтось, хто
все новими і кожного разу бездоганними мазками
завершує полотно мого фантазму; я – ніби гравець,
від якого не відвертається удача, одразу даруючи
З У С Т Р І ЧPage 8

&'
йому крихітну деталь, що є завершенням карколом-
ної мозаїки його бажання. Це послідовне розкриття
(і ніби перевірка) схожости, згоди і близькости, що
їх я (як мені видається) зможу безконечно підтри-
мувати з иншою людиною, яка стає «моєю Иншою»;
я цілковито (до треми) спрямований до цього роз-
криття, такою мірою, що на загал моя напружена
цікавість до людини, яку я зустрів, рівноцінна ко-
ханню (власне, кохання відчуває до мандруючого
Шатобріана юний морейський грек, жадібно спосте-
рігаючи за найменшими його жестами і невідступно
слідуючи за ним до самого його від’їзду). У кожну
мить зустрічі я відкриваю в Иншому – другого мене:
«Вам це подобається? Це ж треба, мені також! А це
вам не подобається? І мені!» Коли зустрічаються
Бувар і Пекюше, вони не перестають з подивом кон-
статувати подобизну своїх смаків; і це, як не важко
здогадатися, найсправжнісінька любовна сцена.
Зустріч накликає на закоханого (уже за-хопленого)
суб’єкта остовпіння від неймовірної удачі: любов –
це щось діонісійське, на зразок Кидання костей.
(Ні той, ні инший ще не знають один одного. Слід,
отже, розповідати один одному про себе: «Ось який
я». Це наративна насолода, яка і реалізує, і відтягає
мить пізнання водночас – одним словом, дає нову
подачу. На любовній зустрічі я знову і знову злітаю,
я легкий, немов м’яч.)

http://www.ji.lviv.ua/ji-library/barthes/barthes-ch2.pdf
http://www.ji.lviv.ua/ji-library/

  • 1
Справді цікаво))) Треба буде й собі покопатися трішки у подібному.

поетично до усеру)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account